теорія відносності


Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. - К. : Абрис (Бібліотека Державного фонду фундаментальних досліджень). . 2002.

Смотреть что такое "теорія відносності" в других словарях:

  • теорія — (від грецьк. υεωρία розгляд, міркування, вчення) 1) В широкому розумінні особлива сфера людської діяльності та її результатів, яка включає в себе сукупність ідей, поглядів, концепцій, вчень, уявлень про об єктивну діяльність, протистоїть практиці …   Філософський енциклопедичний словник

  • теорія — ї, ж. 1) Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності. 2) Учення про певну сукупність явищ, галузь знань, створене на підставі такого… …   Український тлумачний словник

  • відносності теорія — заснована Ейнштейном фізична теорія, що розглядає просторово часові закономірності, справедливі для будь яких фізичних процесів. Універсальність просторовочасових властивостей, які розглядаються В.т., дозволяє говорити про них як про загальні… …   Філософський енциклопедичний словник

  • одночасність — відношення, яким характеризується збіг на шкалі часу віддалених одна від одної у просторі подій. Поняттю О. Ейнштейн у спеціальній теорії відносності надав статусу фундаментального. На відміну від класичної механіки, в якій поняття О.… …   Філософський енциклопедичний словник

  • космологія — (від грецьк. κόσμοζ всесвіт; λογοζ слово, вчення) наука, яка досліджує походження, еволюцію, структуру Всесвіту в цілому, його просторових і часових масштабів, матеріального наповнення: протозоряної речовини, зірок, зоряних асоціацій, галактичних …   Філософський енциклопедичний словник

  • неопозитивізм — третя історична форма позитивізму, один із головних напрямів західної філософії XX ст. На основі вихідних принципів першого (Конт, Мілль, Спенсер) та другого (Мах, Авенаріус та ін.) позитивізму Н. поставив за мету довести неможливість метафізики… …   Філософський енциклопедичний словник

  • гіпотеза — (від грецьк. υπόδεσιζ основа, припущення) спосіб пізнавальної діяльності, побудови ймовірного, проблематичного знання, коли формулюється одна з можливих відповідей на питання, що виникло під час дослідження; одне з можливих розв язань проблеми. Г …   Філософський енциклопедичний словник

  • Коген, Герман — (1842, Косвіг, Анхальт 1918) нім. філософ. Засновник Марбурзької школи неокантпіанства. Проф. філософії Марбурзького ун ту; у 1912 р. вийшов у відставку і переїхав до Берліна І. сторичне значення філософської школи, створеної К. та його учнями,… …   Філософський енциклопедичний словник

  • факт — (від лат. factum зроблене, те, що відбулося) філософське і загальнонаукове поняття, широко вживане в усіх галузях пізнання; має певний ряд смислових значень. Як істотний складник пізнавального процесу і процесу мислення вивчається гносеологією,… …   Філософський енциклопедичний словник

  • філософія — (від грецьк. φιλοσοφία любов до мудрості) особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є… …   Філософський енциклопедичний словник

Книги

Другие книги по запросу «теорія відносності» >>

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.